Насильство в сім’ї – це серйозна тема, якої присвячено безліч досліджень. Страждають від фізичного, психологічного насильства зазвичай самі слабкі члени сім’ї, не здатні захистити себе. Тому нерідко бувають випадки, коли насильству в сім’ї піддаються діти.

В України законодавство про попередження насильства в сім’ї складається з Конституції України. Закону України «Про попередження насильства в сім’ї та інших нормативно-правових актів, які регулюють відносини щодо попередження насильства в сім’ї. Стаття 1 Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» (надалі – Закон) свідчить, що насильство в сім’ї – будь-яки дії фізичного, психологічного чи економічного спрямування одного члена сім’ї по відношенню до іншого члена сім’ї, якщо ці дії порушують конституційні права і свободи члена сім’ї як людини та громадянина і наносять йому моральну шкоду, шкоду його фізичному чи психічному здоров’ю. Органами та установами, на які покладається здійснення заходів з попередження насильства в сім’ї є: спеціально уповноважений орган виконавчої влади з питань попередження насильства в сім’ї: відповідні підрозділи органів внутрішніх справ; органи опіки і піклування; спеціалізовані установи для осіб, які вчинили насильство в сім’ї, та жертв такого насильства; кризові центри для членів сімей, в яких вчинено насильство в сім’ї або існує реальна загроза його вчинення (далі –кризові центри); центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї; органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності, об’єднання громадян, а також окремі громадяни можуть сприяти у здійсненні заходів з попередження насильства в сім’ї.

Підставами для вжиття заходів з попередження насильства в сім’ї є заява про допомогу жертви насильства в сім’ї або члена сім’ї, стосовно якого існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї. Також підставою є отримання повідомлення про застосування насильства в сім’ї або реальної загрози його вчинення стосовно неповнолітнього чи недієздатного члена сім’ї. Органи опіки і піклування в свою чергу повинні надавати допомогу у відновлені порушених прав та захисті законних інтересів неповнолітнім, які мають батьків і проживають у сім’ях, дітям-сиротам, які залишились без піклування батьків і виховуються в сім’ях опікунів (піклувальників), прийомних сім’ях, дитячих будинках сімейного типу, а також членам сім’ї, визнаним в судовому порядку недієздатними, у випадках, коли стосовно них вчинено або існує реальна загроза вчинення насильства в сім’ї. В Україні також діють центри медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї, які створюються відповідно до законодавства, що регламентує створення закладів охорони здоров’я.

Відповідно до Закону України «Про попередження насильства в сім’ї» працівники центрів медико-соціальної реабілітації жертв насильства в сім’ї надають жертвам насильства в сім’ї первинну медико-санітарну і психологічну допомогу, окремі види психіатричної допомоги на підставах та в порядку, передбачених Законом України «Про психіатричну допомогу» та іншими законами.

Згідно Статті 12 Закону членів сім’ї, яким було винесено офіційне попередження про неприпустимість вчинення насильства в сім’ї, служба дільничних інспекторів міліції чи кримінальна міліція у справах дітей беруть на профілактичний облік. Виходячи з вищевикладеного, можна зробити висновок, що діти найбільш незахищена та вразлива частина суспільства. Треба пам’ятати, що члени сім’ї, які вчинили насильство в сім і. несуть кримінальну, адміністративну чи цивільно-правову відповідальність відповідно до закону.

Неля ЮР’ЄВА, провідний спеціаліст Старобешівського РУЮ